#МістаГероїв
В історії людства було багато воєн. Немає страшнішого лиха, ніж те лихо, яке приносить війна. війна - це смерть рідних і близких, зруйновіані домівки і долі сотень тисяч людей.
До річниці визволення населених пунктів від російських окупантів, за ініціативи педагога організатора Хмільницького ліцею Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області Вікторії Кирпенко зібрано низку спогадів жителів с. Хмільниця. Спогади - цінне джерело інформації, їх неможливо стерти з пам'яті і серця.
Деякі з них публікуємо з дозволу авторів, без зазначення імен та прізвищ.
"Життя в окупації. 34 дні незвіданості..."
...Спогад 1
Їхали у Ріпки за хлібом. було дуже страшно, бо за 3 дні до цього була росіянами була розстріляна машина, яка мала привезти хліб у наше село. Під’їхавши до с.Сибереж побачили перед в’їздом у село по обидві сторони прапорці з написом ”міни",були розкидані ящики з боєприпасами. Проїхавши від Сибережі до Ямища, узбіччя доріг було знищено танками та БТР, вздовж дороги були розкидані використані коробки з сухпайків, а отже це говорило про те,що вони там знаходились не один день.
Проїхали 25 кілометрів не зустріли жодної людини…
Далі їхали по тій дорозі, де йшла їхня техніка, дивились дуже уважно аби не натрапити на міну..
Дякуючи Богу хліб привезли та зараз згадуємо ті страшні дні з тривогою…
...Спогад 2
Пригадую як нас прихистила жіночка з нашого села, ми називали її "мама Чолі", бо мала і має корівку, яка давала нашим діткам молочко. А проживало нас у підвалі аж 35 людей, з них: 20 дорослих і 15 діток різного віку. Чудова жіночка не тільки дала прихисток нам, а й кожного мала змогу вислухати, підтримати і дати пораду. Наші діти мали змогу у підвалі грітися на теплій печі.
Дуже вдячні за тепло, прихисток і підтримку...
Спогадів дуже, дуже багато, але ми намагаємося зібрати їх у щоденник для наших нащадків.
Згадують жителі про те як позиції орків здавали, наражаючи себе на небезпеку, як в час окупації мотоблоками вивозили технічне обладнання з приміщень, щоб орки не забрали, перевозили людей з інших сіл, як місцеве подружжя увесь час(у яких росіянинаробили безладу, вкрали гроші, продукти харчування) на велосипедах возили продукти з інших прилеглих сіл на дачі, де жили люди з дітьми і ще нескінченно багато тяжких моментів. Кожен житель намагався бути корисним в той час і зараз.
Кожен спогад - це окрема пережита історія/
